Франція не ухвалила пропонованої заборони на зйомку поліціянтів. Пропозицію не підтримувала громадськість: відеозаписи жорстоких дій поліції допомагають із ними боротися. Проте занепокоєння правоохоронців теж виправдані. У них і без того небезпечна робота. Через онлайн-пошук за зображенням обличчя легко знайти домашню адресу, номер телефону, відомості про родичів тощо – а тоді розмістити це все в інтернеті
Про це для "Тижня" пише Едвард Лукас, повідомляє UAINFO.org.
Французька дилема є складником гонки озброєнь. Маючи кошти й могутність, влада розробляє технології для репресій проти народу. З іншого боку, дешеве, просте у використанні програмне забезпечення й удосталь публічно відкритої інформації дають громадянам дедалі більше можливостей для ідентифікації подій, місць і людей.
Ілюстративним прикладом слугує Bellingcat – неприбуткова організація дослідників, що була заснована в Лестері шість років тому й має вельми скромний бюджет. Вона використовує світлини й відеозаписи, оприлюднені в інтернеті, а також доступ до баз даних (придбаний або "злитий") і дещицю реальної журналістики. Організація досягла дивовижних результатів, оприлюднивши інформацію про російський бандитизм, воєнні злочини в Сирії, жорстокість поліції у США, а нещодавно – про грубе ставлення прикордонної служби ЄС Frontex до біженців.
Одним із найбільших трофеїв Bellingcat стало Головне управління розвідки Росії. Bellingcat використала оприлюднені британською владою фотографії двох підозрюваних у здійсненні атаки із застосуванням нервово-паралітичної речовини "Новачок" у Солсбері в березні 2018 року. Чоловіки прибули у Велику Британію під іменами Руслан Боширов й Олександр Петров.
Читайте також: Больові точки режиму: як здолати Лукашенка
За допомогою "зворотного пошуку зображень" Bellingcat виявила, що одне з облич збігається з обличчям чоловіка на знімкові випускників академії військової розвідки. "Боширова" насправді звуть Анатолієм Чепигою. "Петров" виявився його колегою Олександром Мішкіним, якого Bellingcat визначила, порозпитувавши його однокурсників і відправивши кореспондента в його рідне село.
Докази про те, що ці двоє були не туристами, охочими відвідати собори, а агентами військової розвідки, викрили не тільки безсоромну брехню Росії про операцію в Солсбері. Покопирсавшись у базах даних паспортів, водійських прав і мобільних телефонів, удалося знайти інформацію про брудні методи роботи розвідки. У водійських правах чоловіків були зазначені адреси шпигунських штаб-квартир. Серійні номери їхніх паспортів відрізнялися тільки трьома цифрами, а в базах даних містилися дивні відомості.
Знахідки дозволяють вивести на чисту воду інших шпигунів зі схожими документами, а отже, і розкрити те, що, ймовірно, вважають найціннішою шпигунською таємницею: встановити особи агентів-розвідників. Тепер можна розслідувати численні колишні загадки за участі інших російських шпигунів – це золота жила для західних мисливців на шпигунів і страшний удар по престижу й ефективності кремлівських очільників розвідки.
Робота Bellingcat, детально описана у книжці засновника організації Еліота Гіґґінса, що невдовзі вийде друком, є обнадійливою. Притягнення людей до відповідальності за їхні вчинки – потужна санкція. Викритих осіб можна занести у візові чорні списки, змусити хвилюватися про екстрадицію або піддати соціальному тискові з боку сусідів. Білоруська опозиція намагається (із деякими успіхами) ідентифікувати та зганьбити нападників у масках, що стоять за придушенням тамтешніх протестів.
Читайте також: Китайська некультурна революція: від виставок і музеїв до голлівудських фільмів
Втім, на нас водночас наступає орвеллівський світ, де спостереження позбавляє свободи. Це жахіття вже існує в Китаї. Встановлені всюди камери фіксують місця перебування й зустрічей кожного. Мобільні телефони слугують маячками відстеження. Поширення безготівкових розрахунків означає, що кожна транзакція фіксується. Усі дані зводяться докупи, зіставляються й аналізуються на шаблони дій, що відображають (або навіть натякають) на незгоду або інші прояви відхилень. Дані зберігаються назавжди, тому їх можна витягнути знову, коли з’являться нові дані або технології.
Ця система, якою переважно послуговуються для контролю над уйгурами й тибетцями, які знемагають у китайській окупації, продовжує вдосконалюватися. Проте насувається кардинальна зміна у вигляді квантових комп’ютерів, що можуть умить позбавити нас приватності. Як повідомляє "Хмарна платформа квантових обчислень" Китайської академії наук, її технологія "здатна миттєво сканувати шість мільярдів людських облич у базі даних і відразу розпізнавати об’єкт". Оскільки в Китаї мешкає тільки 1,3 млрд осіб, постають питання: що стоїть за буденними словами "база даних", про які шість мільярдів облич ідеться, звідки взято їхні зображення й із якою метою?
У цій боротьбі здобутки мають обидві сторони. Наші вороги краще здійснюють контроль у межах власних систем (найсвіжішим і найприкрішим прикладом слугує Гонконг), а ми краще озброєні для того, щоб виявляти їхні каверзи та знаходити лиходіїв. Остаточний результат визначать два чинники. По-перше, наша здатність діяти. По-друге: ця тактика працює проти занепалих, розсекречених режимів, як-от у Росії, але як щодо серйозніших мішеней, зокрема Китаю?
Гіґґінс погоджується, що досі все це лишається в "чорній скриньці". Проте налаштований оптимістично. "Якщо ми задіємо троє-четверо дослідників, що добре володіють китайською, зможемо багато зробити", – стверджує він. Гадаю, така перспектива стурбує режим у Пекіні більше, ніж нові британські задорогі авіаносці.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
