На валютний ринок впливають потреби держави та бізнесу в імпорті, дисбаланс між експортом і імпортом, а також політика Національного банку. Водночас нинішні коливання не створюють загрози для фінансової системи, а до кінця року курс може залишатися в межах 45–46 гривень.
Про це в подкасті РБК-Україна ''ЦЕ БАЗА'' розповів голова правління ''Глобус Банку'' Сергій Мамедов.
Чому долар дорожчає і як НБУ впливає на курс
– Із початку року офіційний курс долара зріс майже на 3 гривні – з 42 до 45 гривень, а останніми днями навіть перевищував позначку 45,5 гривні. Чому це відбувається? Чи можна назвати таку девальвацію стрімкою та непередбачуваною?
– Тема курсу завжди цікавить людей. Навіть коли ми говоримо про інші питання банківської справи та фінансової системи, розмова постійно повертається до валютного курсу. У нас уже сформувалося таке внутрішнє переконання, що це найважливіший показник. Хоча я вважаю, що курс не настільки важливий, як, наприклад, інфляція, особисті доходи чи безпека в країні, у якій ми живемо.
Щодо курсу, то прогноз, який був на цей рік, загалом відповідає нинішнім показникам.
Якщо інфляція сьогодні становить 12,5%, за оцінкою Національного банку, то чому курс не може змінюватися? Тим паче Україна – країна, яка воює.
Я вважаю, що курс у коридорі 45,5 гривні за долар поки не створює критичних ускладнень ані для громадян, ані для бізнесу. За тих умов, у яких ми перебуваємо, це прийнятний рівень.
Головне – не сама цифра. Якби сьогодні курс становив 44 або 48 гривень, чи радикально це на щось вплинуло б? Насамперед – на вартість імпортних товарів.
Але ми маємо розуміти, що купівельну спроможність людей більше визначає саме інфляція.
Національний банк неодноразово наголошував, що його головне завдання – монетарна стабільність. Це означає, що рівень інфляції має бути прогнозованим і керованим, а фінансова система – стабільною.
Коливання курсу, які ми спостерігаємо зараз, не створюють загрози для фінансової системи.
– Як Національний банк ухвалює рішення щодо курсу? Це результат певних розрахунків чи рішення регулятора, який може самостійно встановлювати потрібну цифру?
– Не варто уявляти, що в Національному банку просто сидять люди й вирішують: ''Давайте сьогодні встановимо курс 45,5 гривні, вип’ємо кави й подивимося, що буде''.
Для Національного банку головне – стабільність. Навіть якщо регулятор не має повної інформації, він має діяти так, щоб зберігати довіру до своєї політики.
Ключовий інструмент Національного банку – валютні резерви. Він є головним гравцем на валютному ринку. Якщо Національний банк захоче встановити курс на рівні 43 гривень, він має для цього інструменти. Так само він може впливати на курс і в інший бік.
Регулятор має значний валютний ресурс завдяки міжнародній допомозі. Жоден інший гравець ринку не може конкурувати з ним за обсягами валютних операцій. Своєю пропозицією Національний банк може впливати на ціну валюти на міжбанківському ринку.
Але важливіше інше питання: навіщо це робити?
На мою думку, Національний банк зробив дві важливі речі.
По-перше, запровадив підхід до більшої гнучкості курсу. Регулятор демонструє, що курс може як зростати, так і знижуватися. Ще кілька місяців тому Національний банк говорив про збільшення волатильності та готовність допускати ширші коливання.
Ми не знаємо точно, що саме регулятор вкладає в поняття більшої волатильності – чи це буде 44, чи 47 гривень за долар. Але така політика потрібна для того, щоб заспокоювати бізнес і населення.
Якщо курс спочатку піднімається до 46–46,5 гривні, а потім знову опускається до 45 гривень, це психологічно впливає на людей. Вони бачать, що коливання можуть бути тимчасовими, і спокійніше реагують на ситуацію.
По-друге, Національний банк намагається допускати девальвацію в помірних межах, водночас зберігаючи резерви. Економічна ситуація справді передбачає певне знецінення гривні, але регулятор не зацікавлений у різких і неконтрольованих коливаннях.
– Хто сьогодні є головним покупцем валюти, якщо не враховувати населення?
– Це насамперед потреби армії та держави. Пальне, озброєння, усе, що пов’язане з енергетикою та виживанням країни, – це імпорт. Для закупівлі всього цього потрібна валюта.
У держави є валютні ресурси, але Міністерству фінансів та Кабінету міністрів потрібна гривня, за яку потім здійснюють необхідні розрахунки.
Крім того, є статистика валютних потоків: надходження експортної виручки, планові списання, платежі та інші операції. Національний банк аналізує цю інформацію разом з урядом і визначає, як краще організувати валютні операції, щоб попит не створював додаткового навантаження на ринок.
Наприклад, якщо потреба Міністерства оборони збігається в часі з потребою бізнесу вивести дивіденди або здійснити інші платежі, це може додатково ускладнити ситуацію.
Тому нинішній курс відображає не лише співвідношення попиту та пропозиції, а й усю складну систему валютних потоків.
Ми живемо не стільки за рахунок того, що заробляємо, скільки за рахунок того, що отримуємо від партнерів. Валюта надходить, тому безпосередньої проблеми з її наявністю немає. Проблеми в нас інші – зі світлом, пальним і гривнею, за яку потрібно купувати необхідні ресурси.
Чому зростає попит на валюту та якою є ситуація в обмінниках
– Але в обмінниках долар уже коштує понад 46 гривень. Люди можуть заперечити, що на початку року купували валюту приблизно за 42,5 гривні, а зараз вона коштує значно дорожче. Як це узгоджується з тезою, що проблеми з валютою немає?
– Девальвація та інфляція – близькі, але різні поняття.
На початку року людина могла придбати за тисячу гривень один споживчий кошик, а зараз за ту саму суму – вже інший.
Офіційна статистика інфляції становить 12,5%, але ми розуміємо, що це розрахунковий показник. У кожної людини своя структура витрат: хтось купує одні товари, хтось – інші. Тому фактична інфляція для окремих домогосподарств може бути вищою і сягати 15–16%.
Чому тоді курс не може змінюватися?
Валюта так само відображає економічну ситуацію. Якщо рівень інфляції становитиме 25–30%, це буде значно гірше, ніж курс долара на рівні 46, 47 чи 48 гривень.
Звичайно, курс впливає на людей, але не так сильно, як інфляція.
Для Національного банку головним показником залишається саме інфляція. Регулятор бореться з нею, і це ключова мета його політики. Курс є наступним питанням.
Національний банк підтримує монетарну стабільність і не бере на себе зобов’язання утримувати конкретний валютний курс.
Цікаво було спостерігати й за реакцією регулятора на прогнози Міністерства фінансів щодо курсу на 2027 рік. Національний банк заявив, що не коментує ці показники, оскільки його завдання – макроекономічна стабільність.
Якщо для її забезпечення потрібно буде ухвалювати монетарні рішення, регулятор це зробить. Наприклад, сьогодні облікова ставка Національного банку становить 15,5%. Це також впливає на валютний ринок.
– Восени традиційно спостерігається сезонне зростання попиту на валюту. Чи фіксуєте ви зараз ажіотажний попит?
– Ажіотажного попиту я не бачу.
Ми справді побачили, що обсяги продажу валюти Національним банком збільшилися. Але я не пов’язую це насамперед із попитом населення.
Більше це пов’язано з потребами енергетики та війною. Пальне дорожчає, суми закупівель збільшуються, Україна змушена більше імпортувати, а бізнес має захищати себе від ризиків.
Витрати зростають, відповідно, збільшується і попит на валюту. Клієнти звертаються до банків, банки купують валюту, за контрактами надходять необхідні матеріали, товари, дизельне пальне та інші ресурси.
Тому валютний попит збільшується. Водночас проблеми з експортом нікуди не зникають, і це залишається серйозним викликом.
– На початку року різниця між офіційним і готівковим курсами долара становила приблизно 20 копійок. Під час попереднього рекорду вона зросла до 60 копійок, а зараз сягає 70 копійок. Про що це свідчить?
– Я б не називав це певною тенденцією, яка означає, що завтра різниця становитиме вже 80 копійок або гривню. Ринок сам визначає, як має працювати система.
Можу навести приклад роботи банківської мережі.
Припустімо, у відділенні банку в Полтаві клієнт приніс валютний депозит на 20 тисяч доларів. Що банк може зробити з цими коштами? Вони не повинні просто лежати в касі.
Можна замовити інкасацію, перевезти валюту до головного офісу. Це передбачає певні витрати. Інший варіант – продати валюту іншому банку або зменшити курс в обмінному пункті, щоб продати її з меншою маржею, але отримати гривню для подальших операцій.
Є декілька варіантів, і вся система працює за такими принципами.
Спекулятивна складова в діяльності банків зараз мінімальна. Національний банк після початку повномасштабної війни не стимулює такі операції та обмежує їх. Банки мають розуміти, як використовуватимуть залучені кошти.
Збільшення різниці між курсами, на мою думку, пов’язане насамперед зі зростанням самої бази. Коли курс становить 45–46 гривень, різниця в абсолютних цифрах може бути більшою. Це не обов’язково означає, що зросла маржинальність валютної торгівлі.
Маржинальність визначає ринок. Якщо люди готові платити додаткову гривню або 80 копійок, банки й обмінники працюватимуть із такою маржею. Якщо не готові – вона зменшуватиметься.
Головне – не поспішати з рішеннями. Не можна сховатися від усіх проблем, просто купивши валюту. Це не завжди найкращий варіант.
Наше життя сьогодні – це постійний виклик. Іноді важко сказати, що краще: мати додаткове пальне, каністру в гаражі, EcoFlow чи тисячу доларів. Це вже питання особистих заощаджень і пріоритетів.
– Чому для українців валюта залишається своєрідною константою, а гривня – нестабільною одиницею вимірювання?
– У нашому розумінні валюта залишається константою. Гривня може змінюватися, а іноземна валюта сприймається як щось постійне, своєрідна міра вартості.
Багато років уряд і Національний банк намагалися змінити таке ставлення. Наприклад, раніше нерухомість і автомобілі оцінювали в доларах: квартира коштує стільки-то доларів, машина – стільки-то тисяч доларів.
Згодом запровадили підхід, за якого гривня має бути основним засобом розрахунків. Але повністю змінити сприйняття не вдалося.
Я вважаю, що до цього потрібно прагнути. Коли гривня стане основною валютою для розрахунків і функціонування економіки, питання про щоденний курс долара вже не буде настільки актуальним.
Ми ж не переймаємося постійно курсом фунта стерлінгів, турецької ліри чи валют інших країн. Більшість людей живе, не замислюючись про їхню вартість.
Нам також потрібно навчитися жити зі своєю валютою. Після завершення війни, під час відновлення країни, це буде особливо важливо. А в перспективі, після приєднання до європейської спільноти, ми матимемо спільну валюту – євро.
Міжнародні резерви та перспективи економіки після війни
– Міжнародні резерви зростають завдяки зовнішній допомозі. Кошти надходять до Національного банку у валюті, після чого він забезпечує уряд гривнею. Водночас за цей рік резерви зменшилися приблизно на 8 млрд доларів. Це значна сума. Чи потрібно було витрачати більше, щоб стримувати курс, або нинішня динаміка є оптимальною?
– Ніхто точно не дізнається, чи можна було витратити більше або менше і чи було б це правильним рішенням.
Я вважаю, що сьогодні запас резервів дуже великий. Національний банк має значно більше аналітики та інформації, ніж я чи ви, щоб ухвалювати такі рішення. Тому не можу сказати, чи було правильним конкретне рішення щодо обсягів продажу валюти.
Я бачу результат. Обсяги валюти, які Національний банк зараз продає, значно більші, ніж на початку року або торік. Але ситуація така, що нам потрібно більше імпортувати. Попит зріс, і його потрібно покривати на міжбанківському ринку.
Водночас потрібно повернутися до питання міжнародної допомоги. Якби військовий бюджет був окремим від бюджету країни, ми могли б інакше оцінювати ситуацію. Але зараз усе об’єднано.
Наші міжнародні партнери оцінюють потреби України й визначають обсяги допомоги. Якщо ми просимо 70 млрд доларів, вони можуть вважати, що достатньо буде 35–40 млрд, з урахуванням наявних потреб.
Тому головне питання – не те, скільки валюти продає Національний банк, а те, скільки міжнародної допомоги ми зможемо отримувати надалі.
Якщо допомога припиниться, наявні резерви дуже швидко зменшаться, і ситуація стане значно складнішою.
Кошти, які ми зараз отримуємо, потрібно використовувати не лише на поточні видатки, а й на створення передумов для розвитку економіки. Потрібно закладати основу, яка в майбутньому дозволить нам отримувати зростання внутрішнього валового продукту завдяки іншим напрямам, створенню нових підприємств та інвестиціям.
– Чи може Україна після війни стати передовою державою Європи завдяки досвіду, який отримала під час повномасштабного вторгнення?
– Я вважаю, що в України є дуже багато шансів стати передовою державою Європи.
Ми можемо отримати допомогу та використати її для побудови сучасної економіки. Можемо створювати нові підприємства, залучати інвестиції, розвивати технології та пропонувати іншим країнам власну експертизу.
Наприклад, я був на нараді в уряді, присвяченій енергетиці. Там один із представників сказав, що погана новина полягає в тому, що в країні майже не залишилося нормальних енергетичних об’єктів. Але є й хороша новина: тепер ми можемо побудувати нову, сучаснішу та ефективнішу енергетичну систему.
Якби не було руйнувань, можливо, ми не мали б такого поштовху до змін. Тепер потрібно шукати можливості.
Ми часто спілкуємося з європейськими колегами, зокрема з представниками Європарламенту, економістами та фінансистами. Я також є віцепрезидентом Асоціації українських банків, яка має представництво в Брюсселі.
Їм справді цікаво, як українська фінансова система продовжує працювати в таких складних умовах.
Але я не думаю, що ми зможемо просто продавати інформацію про свій досвід. Йдеться про можливість заробляти завдяки експертизі, участі наших компаній, технологіям та інвестиціям.
Я вважаю, що Україна може отримати приблизно таку саму ситуацію, як у 2005–2008 роках, коли в країну активно заходив іноземний капітал і банки були цікавими для інвесторів.
Тоді іноземні компанії купували українські банки. Сьогодні ми також бачимо, що банки купують іноземні інвестори – зокрема з Литви, Польщі та Естонії.
Чому вони це роблять? Для одних це можливість отримати готову структуру та ліцензію на ринку. Для інших – спосіб у перспективі вийти на європейський банківський ринок.
Якщо українська банківська система приєднається до європейської, банк, який сьогодні працює в Україні, з часом зможе отримати можливість функціонувати в ширшому європейському середовищі.
Зараз першими заходять переважно невеликі інвестори. Для багатьох великих гравців ризики залишаються надто високими, хоча потенційна маржинальність може бути значною.
Але це дуже позитивна тенденція. Я вважаю, що щойно з’явиться більше визначеності щодо результатів переговорів, ми побачимо значну кількість нових проєктів, фінансування, купівель і інвестицій.
Банківський сектор України сьогодні є одним із найпрозоріших. Баланси формуються щодня, а вимоги до капіталу, роботи та комплаєнсу відповідають європейським стандартам.
Тому ми вже маємо основу для подальшої інтеграції в європейську економіку.
ОВДП, депозити та валюта: як українцям зберігати заощадження
– З огляду на нинішню девальвацію, чи залишаються вигідними інвестиції в державні облігації внутрішньої державної позики?
– Так, залишаються.
Якщо взяти дохідність облігацій на рівні 16% і порівняти її з прогнозованою інфляцією 12,5%, це доволі цікавий інструмент. Доходи від ОВДП не оподатковуються, тому фактична дохідність для інвестора є важливою перевагою.
Є ще один момент: гроші, які працюють у фінансових інструментах, не витрачаються так швидко, як ті, що просто лежать удома.
Ми аналізували поведінку власних клієнтів і бачимо, що люди розміщують кошти навіть у депозитах із невисокими ставками. Вони розуміють, що дохідність нижча за ринкову, але все одно обирають такі продукти, щоб гроші не були постійно під рукою.
Якщо кошти лежать на картковому рахунку, людина може поступово їх витрачати. Це вже питання психології та фінансової поведінки.
На сьогодні ОВДП залишаються вигідним інструментом.
Ринок очікував, що після підвищення облікової ставки Національним банком Міністерство фінансів збільшить дохідність облігацій. Але Мінфін заявив, що його влаштовують нинішні умови залучення коштів.
Тенденція також змінилася: банки вже не купують так багато облігацій, оскільки значні обсяги вони придбали раніше. Водночас активніше купують приватні особи, а також почав долучатися бізнес.
Це хороша тенденція. Такі інструменти важливі не лише для інвесторів, а й для економіки держави. Кошти, які люди вкладають у депозити та облігації, надходять в економіку й починають працювати.
– Доларові державні облігації дають приблизно 3% дохідності. Чи краще купувати їх, а не гривневі ОВДП?
– Потрібно враховувати, що інфляція є не лише в гривні, а й у доларі.
Не можна порівнювати ці інструменти так, ніби долар не втрачає купівельної спроможності. Сто доларів десять років тому і сто доларів сьогодні – це різні за своєю реальною вартістю суми.
У гривні інфляція вища, у доларі – значно нижча, але вона також існує.
Крім того, ми бачимо, що в США можуть змінюватися інфляційні очікування, а разом із ними – рішення щодо процентних ставок Федеральної резервної системи.
Тому я не можу сказати, яке рішення емоційно буде правильним для кожної людини.
Але з технічної точки зору вважаю, що облігації сьогодні є цікавим інструментом для інвестування.
Водночас це важливо для економіки держави. Коли люди розміщують депозити або купують облігації, кошти надходять у фінансову систему та починають працювати.
Звичайно, є й інші варіанти використання грошей. Комусь хочеться витратити їх на відпочинок, комусь – допомогти іншим або підтримати армію.
Я не можу визначити, який вибір буде правильним для кожної людини. Державі потрібні доходи, громадянам – можливість заощаджувати, а допомагати іншим також важливо.
Це складне питання, яке кожен вирішує відповідно до власних пріоритетів.
– Чи є певна класична модель розподілу заощаджень? Наприклад, яку частину варто тримати в гривневих облігаціях, депозитах, доларах та євро?
– Якщо говорити про класичну модель і не враховувати готівку, яку людина залишає для поточних потреб, я б рекомендував приблизно 50% заощаджень тримати у гривні.
Якщо термін розміщення перевищує рік, цю частину можна розподілити так: приблизно 75% від гривневої частки – в облігації, решту – у депозити з коротшим терміном.
Можна пошукати депозитні пропозиції з вигідними ставками. Навіть якщо дохідність буде трохи нижчою, коротший термін дасть змогу надалі розмістити кошти під вищий відсоток, якщо ставки зростатимуть.
Щодо іншої валюти, тут потрібно враховувати потреби людини.
Наприклад, якщо вона часто їздить у відрядження до Європи, їй варто мати більше євро, ніж доларів. Адже під час поїздки з доларами все одно доведеться здійснювати конвертацію та платити додаткові комісії.
Ми бачимо, що євро стає популярнішим серед українців. Багато людей мають друзів і родичів за кордоном, отримують перекази в євро та використовують цю валюту для розрахунків.
Тому класична модель розподілу заощаджень має враховувати не лише дохідність, а й те, для чого людині потрібні гроші.
Якщо йдеться про великі суми, можна розглядати й інші інструменти, зокрема облігації європейських та американських банків.
Але тут важливо враховувати комісійні витрати. Наприклад, інвестиція на 100 тисяч доларів може бути менш ефективною через витрати, ніж операція на мільйон доларів.
У таких випадках варто звертатися до банку або торговця цінними паперами, який може сформувати інвестиційний портфель.
Яким буде курс долара до кінця року та чого чекати в 2027-му
– На якому рівні, на вашу думку, може завершити цей рік курс долара?
– Я думаю, що курс перебуватиме в діапазоні 46–47 гривень.
Якщо говорити про офіційний курс, то орієнтиром може бути рівень близько 46 гривень. Якщо офіційний курс становитиме 46 гривень, то в обмінниках він може бути приблизно 46,4 гривні.
Для готівкового ринку можна умовно закласти максимальний рівень 46,5 гривні. Але курс може бути й нижчим – наприклад, 45,5 гривні.
Тому я б залишив широкий діапазон 45–46 гривень для офіційного курсу.
– У проєкті державного бюджету на кінець 2027 року закладено курс близько 47–48 гривень за долар. Чи варто людям орієнтуватися на ці цифри? Для чого їх узагалі зазначають у бюджеті?
– Система бюджету побудована так, що доходи та видатки розраховуються з урахуванням валютних показників. Щоб правильно звести всі ці статті, потрібно закласти певний курс.
Наскільки він буде реальним, – це вже питання прогнозу. Насамперед це орієнтир Міністерства фінансів.
Національний банк неодноразово наголошував, що не коментує такі показники, оскільки має власні орієнтири, пов’язані з макроекономічною стабільністю та інфляцією.
Якщо ми побачимо серйозні проблеми з інфляцією, регулятор зосередиться на її стримуванні. Тоді питання курсу не буде для нього першочерговим.
Тобто курс, закладений у бюджеті, потрібен передусім Міністерству фінансів для розрахунку фінансового плану. Це не означає, що Національний банк зобов’язаний дотримуватися саме цього показника.
За попередні роки фактичний курс часто був нижчим за прогнозний, який закладали в бюджеті. Але це не означає, що так буде завжди.
Міністерство фінансів може переглядати бюджетні показники. Наприклад, якщо курс зростає, держава отримує більше гривні від продажу валюти. Але водночас за бюджетні кошти потрібно купувати товари, оплачувати послуги, виплачувати зарплати та фінансувати будівництво.
Тому важливо враховувати не лише сам курс, а й розриви в платіжному календарі та реальні потреби держави.
Чому змінюється курс євро та чи може він знову перевищити 52 гривні
– Якщо взяти період із серпня до жовтня, курс євро спочатку зростав до понад 52 гривень, потім опускався до 50 гривень, знову піднімався до 51 і знижувався. Що впливає на такі коливання?
– Це пов’язано із системою встановлення валютного курсу.
Національний банк встановлює курс гривні до долара. Долар є базовою валютою для розрахунків.
Усі інші валюти, зокрема євро, визначаються за крос-курсом світових ринків.
Наприклад, якщо співвідношення євро до долара становить 1,10, Національний банк бере офіційний курс долара до гривні та множить його на відповідний коефіцієнт. Так отримують курс євро.
Національний банк безпосередньо не впливає на співвідношення євро та долара. Воно формується на міжнародних ринках.
На нього впливають очікування щодо зміни дохідності облігацій США та європейських країн. Якщо дохідність американських цінних паперів вища, інвестори можуть віддавати перевагу доларовим активам.
Також впливають психологічні чинники, очікування щодо цін на пальне, геополітична ситуація та перспективи мирної угоди.
Ринок реагує на новини, чутки й очікування. На цьому також заробляють окремі учасники.
Зараз співвідношення євро до долара перебуває приблизно на рівні 1,10. Воно може змінюватися, і це безпосередньо впливатиме на курс євро в Україні.
На відміну від долара, курс євро в Україні не формується через окремі операції Національного банку на міжбанківському ринку. Це результат математичного розрахунку на основі курсу гривні до долара та співвідношення євро до долара на світових ринках.
– Ви говорите, що співвідношення євро до долара може змінитися з нинішніх 1,10 до 1,20. Які чинники можуть сприяти такому зростанню?
– Спочатку ситуація може розвиватися в протилежному напрямку.
У грудні очікуються рішення Федеральної резервної системи США та Європейського центрального банку щодо дохідності. Мені здається, що спочатку долар може дещо зміцнитися, а співвідношення євро до долара опуститися навіть нижче 1,10 – приблизно до 1,08.
А вже наступного року євро може відіграти це падіння.
Тут потрібно розуміти макроекономіку. Якщо валютний курс дуже сильно змінюється, це впливає на вартість європейських та американських товарів.
Наприклад, якщо автомобіль коштує 10 тисяч євро, а співвідношення валют становить один до двох, у США його ціна буде еквівалентною 20 тисячам доларів.
Відповідно, такий автомобіль стає менш конкурентним на американському ринку. Люди в США не вимірюють свою зарплату в євро, так само як європейці не вимірюють доходи в доларах.
Це ми в Україні постійно переводимо зарплати й ціни в іншу валюту. У світі люди переважно живуть у своїй валюті.
Коли валютні співвідношення змінюються надто сильно, це впливає на продажі товарів і створює дисбаланси в економіці.
Центральні банки можуть реагувати на такі процеси, змінюючи дохідність цінних паперів та інші монетарні параметри.
Наприклад, якщо Федеральна резервна система підвищує дохідність доларових активів, інвесторам стає вигідніше вкладати кошти в долар. Вони продають євро та купують долари, через що американська валюта зміцнюється.
Різниця між ставками Європейського центрального банку та Федеральної резервної системи зараз становить приблизно 1–1,4 відсоткового пункту на користь США.
Якщо цей розрив збільшиться, попит на долар може зрости ще більше.
Але згодом центральні банки можуть змінювати політику, щоб вирівнювати ситуацію. Значні дисбаланси не вигідні економікам, тому вони намагаються не допускати надто різких змін.
– На піку цього року середній курс продажу євро в обмінниках і касах банків досягав майже 52,50 гривні. Чи можемо ми знову побачити такий показник до кінця року?
– Я думаю, що ні, оскільки курс євро залежить від курсу гривні та співвідношення євро до долара.
Якщо брати мій прогноз щодо долара на рівні 46 гривень і нинішній крос-курс приблизно 1,10, то 52 гривні за євро не виходить.
За базовим сценарієм курс євро може бути нижчим – приблизно 50,5–51 гривня.
Звичайно, готівковий курс залежить також від комісійних витрат і маржі, але загальний орієнтир буде приблизно таким.
– Чи рекомендували б ви людям додавати до своїх заощаджень інструменти в євро – депозити або облігації – щоб диверсифікувати портфель?
– Тут усе залежить від потреб людини.
Якщо порівнювати дохідність, гривневі інструменти дають більше. Серед валютних інструментів дохідність доларових активів зараз вища, ніж єврових.
Тому я не бачу особливого сенсу купувати євро саме як інструмент інвестування за нинішніх умов.
З іншого боку, євро стає популярнішим серед українців, які часто їздять за кордон або мають там родичів.
Якщо людина знає, що протягом наступних трьох місяців їй знадобиться, наприклад, 2 тисячі євро, краще заздалегідь мати цю суму.
Адже потім доведеться купувати євро за гривню або долари, а курс може змінитися в обидва боки.
Якщо міняти долари на євро вже в Європі, це може бути дорожче через додаткову маржу.
Для поточних витрат за кордоном краще використовувати картки, оскільки обмінні курси під час карткових розрахунків можуть бути вигіднішими, ніж у готівкових обмінниках.
Щодо накопичень, то дохідність єврових депозитів та облігацій зараз справді нижча, ніж гривневих і доларових інструментів.
Водночас я впевнений, що з часом євро стане популярнішою валютою для українців, ніж долар. Ми рухаємося до Європи, і в перспективі хочемо мати спільну валюту.
Тому фінансові продукти для населення також поступово змінюватимуться.
SEPA: як зміняться міжнародні перекази для українців
– Україна працює над приєднанням до єдиної зони платежів у євро SEPA. Що це означатиме для пересічних громадян?
– Насамперед це дасть змогу здешевити та прискорити платежі.
Якщо зараз ви переказуєте гроші з картки на картку в гривні, операція проходить через СЕП – систему електронних платежів Національного банку.
SEPA – це єдина зона платежів у євро, яка об’єднує європейські країни. Україна працює над приєднанням до цієї системи, щоб також здійснювати платежі за її правилами.
Наприклад, якщо подивитися на свій банківський рахунок, він починається з літер UA, після яких іде відповідний код. Це європейська класифікація рахунків. Її запровадили кілька років тому, щоб українські рахунки відповідали стандартам, які використовують в інших країнах Європейського Союзу.
Приєднання до SEPA дасть змогу зменшити вартість міжнародних переказів.
Зараз, якщо здійснювати банківський переказ до європейського банку, комісія може становити 100, 200 або 300 євро – залежно від банку та умов операції.
Після приєднання до єдиної системи тарифікація буде іншою. Ми аналізували досвід країн, які вже приєдналися до SEPA, і бачимо, що витрати на перекази можуть суттєво зменшитися.
Друга перевага – швидкість. Гроші надходитимуть швидше, а операції проходитимуть оперативніше.
Водночас приєднання до системи передбачає додаткові вимоги до фінансового моніторингу. Потрібно буде глибше перевіряти клієнтів і дотримуватися європейських правил.
Якщо ми хочемо інтегруватися в європейську фінансову систему, маємо працювати за спільними правилами. Не може бути так, що всі країни дотримуються певних вимог, а Україна отримує окремі умови.
Це позитивний сигнал, який свідчить про поступову інтеграцію України до європейської спільноти.
Приєднання до SEPA – ще один важливий крок євроінтеграції.
Читайте також: Україна увійде до єдиної платіжної зони євро: Рада зробила перший крок
