Кабмін змінює підхід до транспортування товарів, щоб захистити ринок від фінансових втрат
Кабінет міністрів запровадив пріоритетне перевезення олії залізницею та через порти. Рішення має підтримати експорт, валютні надходження і безперебійну роботу переробних заводів під час війни.
Чому це важливо для аграріїв, виробників, працівників і всієї економіки, а також які обмеження передбачає новий механізм, – читайте в матеріалі РБК-Україна.
Чому уряд надав пріоритет експорту олії
Український аграрний експорт працює в умовах обмеженої пропускної спроможності логістики. Через ускладнення роботи морських портів значне навантаження припадає на альтернативні маршрути – дунайські порти, залізницю та автомобільні переходи. За таких умов важливо не лише знаходити можливості для перевезення продукції, а й забезпечувати ритмічну роботу підприємств, які її виробляють.
Однією з причин запровадження пріоритету став ризик накопичення готової продукції через логістичні обмеження. Можливості зберігання на переробних підприємствах обмежені: за словами генерального директора асоціації "Укроліяпром" Степана Капшука, олійноекстракційні заводи зазвичай можуть зберігати вироблену олію в обсязі не більш ніж тижневого випуску.
Якщо готову продукцію не вдається вчасно відвантажувати, резервуари заповнюються. За тривалих затримок підприємства ризикують скорочувати або зупиняти переробку, навіть якщо мають сировину для подальшого виробництва.
Читайте також: Пріоритетне вивезення олії допоможе аграріям швидше отримувати гроші: чому це важливо
Наслідки можуть відчувати й аграрії. Переробні заводи закуповують насіння соняшнику, сої та ріпаку в українських господарств. Якщо через проблеми з експортом підприємства змушені обмежувати виробництво, це може впливати на обсяги закупівель сировини та строки розрахунків із постачальниками.
Ритмічна робота переробки важлива також для зайнятості та суміжних сфер – залізничних перевезень, портових послуг, зберігання й обслуговування виробничих потужностей. Отже, проблема експорту олії стосується не лише швидкості доставки готової продукції, а й цілого виробничого ланцюга.
Як працюватиме новий механізм
Як пише профільне видання Latifundist.com, експериментальний порядок передбачає пріоритет для рослинної олії під час перевезення та проходження окремих етапів експортної логістики. Він діятиме в умовах воєнного стану, а строк експерименту не має перевищувати двох років.
Механізм охоплює кілька напрямів:
- Залізниця. "Укрзалізниця" має надавати пріоритет перевезенню олії маршрутними поїздами до морських і річкових портів, прикордонних станцій та пунктів перевантаження на інші види транспорту.
- Порти. Судна для наливного експорту олії можуть отримувати пріоритет під час постановки до причалів за умови їхньої доступності та готовності термінала до обробки.
- Сулінський канал. Для суден з олією передбачено пріоритетність проходження каналу (протока в Румунії – маршрут з річки у Чорне море) в межах установленого порядку.
- Прикордонний контроль. Для відповідних вантажів передбачено першочергове проходження контролю, а за наявності технічної можливості – виділення окремого коридору, колії або смуги.
При цьому пріоритет не означає скасування чинних тарифів на залізничні перевезення чи портових зборів. Він також не дає підстав переривати вантажні операції, які вже тривають з іншими суднами, або вимагати звільнення зайнятих причалів. Тобто йдеться про зміну черговості там, де це можливо, а не про створення додаткових портових чи залізничних потужностей.
Окреме питання – перелік продукції, на яку поширюватиметься механізм. До нього включили рослинну олію, зокрема соняшникову, соєву та ріпакову, але не шрот і макуху – тверді продукти переробки олійних культур.
Це враховує дискусію між учасниками аграрного ринку. Раніше "Всеукраїнська аграрна рада" заперечувала проти пріоритетного експорту шроту й макухи, зокрема через їхнє значення для українського тваринництва та ризики для логістики інших вантажів. Згодом асоціація "Укроліяпром" також відмовилася від вимоги поширити логістичний пріоритет на ці продукти.
Скільки валюти приносить Україні аграрний експорт
Аграрна продукція залишається одним із ключових джерел валютних надходжень країни. За даними Державної митної служби, у 2025 році Україна експортувала товарів на 40,3 млрд доларів. Із цієї суми 22,5 млрд доларів припало на продовольчі товари – понад половину загального товарного експорту країни (для порівняння, експорт металів і виробів із них становив 4,7 млрд доларів).
Усередині аграрного сектору важливу роль відіграє переробка олійних культур. Експорт готової олії дає змогу отримувати валютну виручку не лише від продажу сировини, а й від продукції, виготовленої українськими підприємствами. Це підтримує роботу переробних заводів, створює попит на насіння вітчизняного виробництва та забезпечує завантаження компаній, які перевозять, зберігають і перевалюють продукцію.
За розрахунками, наведеними в обґрунтуванні урядового рішення, експорт однієї тонни олії забезпечує в середньому близько 1300 доларів валютних надходжень, тоді як тонна кукурудзи або пшениці – близько 220 доларів. Це порівняння стосується вартості експортованої продукції, а не чистого прибутку виробника чи суми сплачених податків.
Різниця пояснює, чому для економіки важливо не лише виростити врожай, а й переробити його в Україні. Додана вартість формується всередині країни, а разом із виробництвом зберігаються робочі місця, закупівлі сировини та попит на логістичні й сервісні послуги.
Водночас вища вартість тонни не означає, що експорт олії має повністю замінити зерновий. Завдання – за обмеженої пропускної спроможності логістики підтримувати різні експортні напрями та не допускати зупинки виробництв, які залежать від регулярного вивезення готової продукції.
Читайте також: Україна вперше переробила понад 40% врожаю ріпаку: що це дало економіці
Що зміниться для виробників та аграріїв
Пріоритетне перевезення олії може вплинути на кілька ланок економіки одночасно.
Якщо завод вчасно відвантажує готову продукцію, він звільняє резервуари для наступних партій і може продовжувати переробку. Для цього підприємству потрібна сировина – отже, зберігається попит на насіння соняшнику, сої та ріпаку, яке вирощують українські господарства.
Для аграріїв це означає більше можливостей реалізувати врожай і отримати кошти за продану сировину. Для переробників – менший ризик вимушених простоїв і порушення експортних контрактів. А для залізниці, портів, терміналів, складських операторів та інших сервісних компаній – збереження замовлень, пов’язаних із виробництвом і переміщенням продукції.
Цей ефект не обмежується одним заводом. Переробне підприємство закуповує сировину, оплачує перевезення та послуги, забезпечує роботою працівників і підтримує діяльність підрядників. Якщо виробництво зупиняється через переповнені резервуари, навантаження може зменшитися одразу в кількох суміжних сферах. Якщо ж експорт працює ритмічно, підприємства мають більше можливостей планувати виробництво, закупівлі та розрахунки з партнерами.
Особливе значення це має під час активної реалізації врожаю, коли аграріям потрібні обігові кошти, а складські потужності використовують для різних культур. Стабільна робота олійноекстракційних заводів може підтримати попит на олійне насіння й допомогти ефективніше використовувати наявну інфраструктуру.
Водночас пріоритет не усуває всіх логістичних обмежень і не гарантує збільшення закупівель чи доходів кожного учасника ринку. Фактичний ефект залежатиме від доступності вагонів, портових потужностей, роботи прикордонних переходів, попиту на зовнішніх ринках та безпекової ситуації на логістичних маршрутах.
Значення для економіки в цілому
Значення урядового рішення вимірюватиметься не самим фактом надання пріоритету щодо експорту олії, а тим, чи допоможе воно забезпечити безперервний рух продукції від українського поля до зовнішнього ринку. Коли завод може продовжувати переробку, аграрій має покупця для сировини, а перевізники й порти – роботу, економічний ефект поширюється далеко за межі одного підприємства.
В умовах війни це важливо і для підтримки виробництва, і для валютних надходжень країни.
Експериментальний механізм не розв’яже всіх логістичних проблем, але має перевірити, чи можна за наявних обмежень ефективніше використовувати експортну інфраструктуру та зменшити ризик простоїв у секторі, який забезпечує значну частину українського товарного експорту.
Раніше ми писали, що після запровадження 10% мита на експорт насіння ріпаку його переробка в Україні зросла майже втричі, а частка переробленої сировини збільшилася з 16% до 43%. Розвиток переробки створює додану вартість усередині країни, підтримує робочі місця та збільшує валютні надходження.
