Прага – На кожну кризу всередині Європейського союзу знаходиться свій розкол. Під час боргової кризи в єврозоні кілька років тому блок був нерівно розділений між неплатоспроможним Півднем і ощадливою Північчю. Під час міграційної кризи через кілька років лінія розмежування розділила Схід і Захід – на західну частину, більш привітну, і східну – більш холодну. З коронавірусною пандемією антагонізм Півночі й Півдня повертається, пише кореспондент Рікард Юзвяк для видання "Радіо Свобода".
У той час, коли Європейський союз мав би вивчати, чому він був захоплений зненацька і здебільшого недостатньо підготовлений до COVID-19, брюссельським дипломатам, здається, не дає спати ще одне питання: гроші та як їх слід розподіляти між членами клубу. Це набуло форми злих дебатів протягом останніх тижнів про те, чи слід запроваджувати "коронабонди" в єврозоні, зоні обігу спільної валюти євро, щоб зменшити тиск, який відчувають через вірус багато південних країн.
Цей театр доводить, що, можливо, ЄС – це не сукупність держав, пов’язаних спільними цінностями, як би цього хотілося багатьом, а радше група нерівноправних членів на велетенському спільному ринку, де панують гроші.
Читайте також: Уже осенью Украину могут ждать голодные бунты – политолог
Ідея "коронабондів" не нова. Раніше їх називали "євробондами" (не плутайте цей пропонований свого часу інструмент єврозони з так само названими євробондами, чи єврооблігаціями, зовнішньої позики, випущеними в іноземній валюті – ред.), і їх активно обговорювали під час європейської боргової кризи десятиліття тому.
Ідея полягає в тому, що всі 19 членів спільного валютного союзу могли б залучити кошти, за які всі несли б солідарну боргову відповідальність. Це допомогло б Італії й Іспанії, які нині найбільше потерпають від коронавірусу, отримати дешевший доступ до грошей. Для більш стійких у фінансовому сенсі північних країн єврозони, особливо Австрії, Німеччини й Нідерландів, така ідея є анафемою. Твердження цих країн полягає в тому, що важко зароблені гроші їхніх платників податків зникнуть у бездонних ямах Півдня. Був би створений "союз передачі достатку" від багатших членів ЄС до бідніших – і ці слова недобре сприймають і в Берліні, і в Гаазі.
Минулого тижня саміт лідерів ЄС, який відбувся у форматі відеоконференції, протривав на п’ять годин довше через обговорення теми "коронабондів". Напередодні цієї віртуальної зустрічі дев’ять лідерів, у тому числі з Іспанії й Італії, але також і з Франції, написали до голови Європейської ради Шарля Мішеля звернення, в якому йшлося про те, що "аргументи за такий загальний [борговий] інструмент міцні, бо всі ми постали перед симетричним зовнішнім ударом, за який жодна країна не несе відповідальності, але негативні наслідки якого переживають усі". Прем’єр-міністр Італії Джузеппе Конте й його іспанський колега Педро Санчес погрожували заблокувати заключне комюніке, якщо в ньому не буде ніяких формулювань щодо конкретної фінансової допомоги від ЄС для Півдня. Врешті-решт лідери врятували ситуацію, просто відклавши на два тижні вирішення цього питання, і наказали міністрові фінансів єврозони запропонувати щось до того часу.
Читайте також: Економіку доведеться або реанімувати, або закопувати: скільки протримається Україна при карантині
7 квітня у міністрів відбудеться відеоконференція. Очікуйте, що звинувачень буде багато і вони лунатимуть у багатьох напрямках. Представники Півдня, без сумніву, нагадають німцям про європейську солідарність, яку виявили їм після [Другої світової] війни, коли борги Німеччини були повністю пробачені чи реструктуровані. Німеччина й Нідерланди, у свою чергу, нагадають іншим, що згадані вище "євробонди" виявилися непотрібними, щоб вивести континент із кризи єврозони, а натомість наполягатимуть на створеному в той час пакеті – Європейському стабілізаційному механізмі (ESM). ESM змусив країни додавати кошти до загального кошика залежно від їхньої фінансової потужності, а потім позичав гроші на ринку за вигідними умовами та розподіляв їх країнам, що перебувають у скруті. Вважається, що зараз у фондах ESM є близько 400 мільярдів євро. Але Італія не вельми захоплена цією ідеєю, бо використання позик ESM може зробити Рим на вигляд фінансово вразливим, а ще тому, що позику супроводжують певні умови, серед яких більш нав’язливий нагляд ЄС за витратами.
Врешті, якщо це не назвуть "коронабондами", з’явиться якась чергова брюссельська вигадка. Берлін натякнув, що деякі найсуворіші умови для отримання коштів із ESM може бути тимчасово скасовано. Гаага пропонує грант, який надавався б із внесків, що ґрунтувалися б на валовому національному доході країн (ВНД), а Париж висуває ідею спільного, обмеженого у часі фонду ЄС, для якого можна буде прийняти ідею спільної заборгованості.
Що б із цього не вийшло, зрозуміло, що єврозона все ще будується на піску. Існує спільна валюта, банківська та відсоткова ставка, але не повноцінні спільні банківська діяльність, ринки капіталу й бюджетні союзи. А як тільки це буде досягнено – ви опиняєтеся за крок до створення уряду єврозони зі скарбником і законодавчим органом. Це, інакше кажучи, федералізація, і не так багато європейських урядів хочуть цього, а їхнє населення, мабуть, і ще менше. Але виняткові часи можуть вимагати виняткових заходів. Та лідери втомлюються. А з-за рогу вже виглядають свого шансу популісти.
На кожного Маттео Сальвіні, який може гніватися через відсутність солідарності ЄС, знайдеться свій Герт Вілдерс, який може скористатися зі скарг на те, що що "наші гроші" витрачаються "марнотратним Півднем".
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
Подписывайтесь на наш канал в Telegram! Новости политики - https://t.me/politinform_net
