– Сонечко, підкажи, про що мені написати колонку, – прошу дружину. – Напиши про нервових святих
Про це для "Тижня" пише Костянтин Москалець, повідомляє UAINFO.org.
Я знаю, що вона має на увазі притчу, яку розповіла приятелька нашої сім’ї, сестра-монахиня Клара. До одного чоловіка звернувся Бог і сказав: "Стань святим". – "Яким святим, Господи, я такий нервовий, такий нервовий!" – почав опиратися чоловік. "Добре, стань нервовим святим", – резюмував Бог.
Читайте також: Диктатура почуттів: чим усім нам загрожує доба емоцій
Намагаюся уявити собі нервового святого. Може, він такий, як отець Діон Пугіль із мого найулюбленішого роману Германа Гессе "Гра в бісер". У перших десятиліттях поширення християнства він був знаменитим сповідником і читав у серцях людей швидше, ніж промовляли їхні вуста, тому, щоб не гаяти часу, сам розповідав грішникові про всі гріхи, із якими той прийшов до нього на сповідь, а потім іще й про ті, які бідолаха збирався затаїти. Він накладав суворі покути, зобов’язував грішників бичувати себе й вирушати в далекі прощі до святих місць, змушував ворогів миритися, а особливо впертих і запеклих власноруч лупцював, бо ж був Діоном Пугілем, кулачним бійцем, фахівцем із духопеликів духовного життя.
А може, нервовий святий – мій улюблений проповідник і сповідник із костелу святого Олександра, який у відповідь на скаргу, що не можу позбутися поганої звички лаятися де треба й де ні, порадив: "Прикушуй язика! Узагалі відкуси його, якщо не можеш сам себе навчити не лаятися".
Коли все життя воюєш із чортами, яких люди цілими легіонами радо впускають до чистої світлиці власної душі, то зрозуміло, що станеш нервовим. Живуть "без напрягу", неспроможні самотужки виробити жодного внутрішнього стриму, а зовнішній стрим заперечують і ненавидять; визнають лише стадні правила й утіхи, які, чесно кажучи, більше пасували б табунові безсоромних павіанів, аніж homo, помилково або передчасно визначеному як sapiens. Із хтивою насолодою плюють на сакральні речі й місця, щосили намагаючись витравити з себе й із ближніх своїх закарбований знак синівства, образ і подобу Творця. Це те саме, як Майкл Джексон, призабута сьогодні поп-зірка, колись намагався відбілити свою чудову чорну шкіру, заперечуючи цим, що black lives matter.
Читайте також: Пошук рівноваги: яку роль у нашому сьогоденні відіграє релігія
А може, нервовий святий – це той не дуже грамотний старшина міліції, що ганяв п’яних і обкурених підлітків-сатаністів, яким заманулося позбивати хрести на надгробках міського цвинтаря? І дарма, що нервовий, дарма, що напівграмотний, рука його не здригалася, коли він старанно виводив у протоколі: "Перебував у стані, який принижує людську гідність". Може, за те, що він знав і писав такі слова про людську гідність, а головне, знав, якою вона має бути і що її не можна принижувати й ображати, Бог простив йому повсякденні міліційні гріхи й забрав таки до неба. Сидить тепер наш старшина поруч із Германом Гессе, бесідує про радощі та злигодні марудної мандрівки долиною сліз. "Так вимотали нерви! – пояснює він усміхненому чоловікові в окулярах. – Це ж треба: бензопилою хреста спиляли, хреста, присвяченого жертвам Голодомору! І пам’ятник дівчинці спаплюжили, яка від голоду померла, у неї очі, як озера бездонні, болю повні, а за тією дівчинкою мільйони невинних людей стоять, що їх закатували нелюди. І в них рука на це піднялася! Станеш тут нервовим, коли люди запекло не хочуть бути людьми".
Але й наш старшина – не перший, хто так нервує, коли бачить падіння роду людського в ницість і підлість. Першим був сам Бог, що схопився за голову, коли зрозумів, кого він створив. А потім був його Син, який довго не церемонився й анітрохи не затискав нерви в кулак, щоб дотриматися правил хорошого тону й політичної коректності. Натомість зробив бич із мотуззя і вигнав торгашів та іншу нечисть із храму, гроші міняйлів розсипав і столи поперекидав, бо дім Отця його зробили торговим домом, а таку мерзоту на святому місці терпіти не можна. Нервовий Бог! Ось образ, який найбільше личить нашому сьогоденню. Бог, який уже нікого не прощає. Бог, який власноруч відновлює святе. І тільки після цього відновлення запанує святий-таки спокій, і всі нервові святі зможуть полегшено зітхнути, а разом із ними й ми, прості смертні істоти, що знову здобули право називатися людьми, до того ж людьми розумними.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
