Ільдар Салєєв, генеральний директор "ДТЕК Енерго"
Півтора місяці опалювального сезону для України вже позаду. На тлі минулорічної зими, вони пройшли для української енергосистеми без різких дисбалансів. Але не треба бути пророком, щоб зрозуміти, що основні випробування ще попереду. Синоптики прогнозують чергове падіння температури, а у владі вже неодноразово попереджали про готовність ворога до продовження енергетичного терору.
Одну з таких точкових, але масштабних спроб, ворог вчинив у ніч на 25 листопада. Тоді Київ було атаковано рекордною кількістю "Шахедів". Проте, сили ППО атаку відбили, а спричиненим обстрілами відключенням світла енергетики дали раду того ж дня.
"Другий сезон" енергетичного терору розпочався і для теплової генерації ДТЕК. За останні півтора місяці одна з наших прифронтових теплоелектростанцій компанії була атакована вже п’ять разів (станом на 6 грудня шість –ІФ-У). Але до цієї битви ми, як і усі енергетики країни, готувалися багато місяців.
Відновлювали все, що можна, ремонтували та готували енергоблоки ТЕС до посиленої роботи взимку, накопичували резерв критичного обладнання та палива, зміцнювали захист станцій.
Ще більше відбувалося "за лаштунками". Про цей "досвід" мало хто знає. Але він дозволив нам втримати надійність теплової генерації раніше. Впевнений, дозволить пройти надскладну зиму і зараз. Бо саме на тепловій генерації лежить левова частка відповідальності за надійну роботу енергосистеми.Ось лише деякі із цих уроків і викликів війни, через які пройшли наші працівники в боротьбі за світло.
Нетривіальний досвід
За 651 день війни над головами енергетиків пролетіли тисячі ракет і дронів. Але навіть якщо станції атакують, критичний персонал має залишатися на ТЕС, щоб підтримувати її роботу. І нерідко наші працівники діяли, як справжні герої.
Неодноразово енергетикам доводилось власноруч гасити пожежі відразу після прильотів і до моменту приїзду пожежних. Бували випадки, коли працівники ТЕС три дні ночували на станції для ліквідації наслідків обстрілів.
Або заживлювали обладнання ТЕС від працюючої поряд гідроелектростанції. Або працювали по пояс в машинному мастилі, щоб врятувати станцію. Або користувались винятково світлом від кишенькового ліхтарика, щоб не привертати увагу ворога. Або власноруч надавали першу допомогу важкопораненим внаслідок ворожих атак.
Завдяки всім цим надзусиллям енергетикам вдалось 25 разів підняти ТЕС "з нуля" після обстрілів і фактично повністю відновити роботу станцій.
Цими вчинками і роботою наших енергетиків дійсно варто пишатись. На жаль, такий нетривіальний досвід має і трагічний відтінок.
Під час атак на наші ТЕС троє енергетиків загинуло, а 32 отримали поранення.
Нові прийоми
Тільки з минулої осені, початку масованих обстрілів енергетики, наші ТЕС пережили 37 ворожих атак. Досвід минулого ОЗП і наслідки атак поставили перед українськими енергетиками необхідність проявляти неабияку гнучкість та використовувати нові прийоми для захисту.
Як і енергетикам електромереж, яким після кожного обстрілу доводилося щоразу мудрувати, щоб найоптимальніше заживити споживачів по резервних лініях, так і енергетикам наших теплоелектростанцій доводилося шукати методи підтримати "генерацію воєнного часу".
Що це за методи? Окрім реалізованих відновлювальних і планових ремонтних робіт на енергоблоках ТЕС, це – розконсервація і модернізація непрацюючих блоків, "перекидання" трансформаторів із законсервованих до війни блоків.
Окремий виклик – підвищення безпеки енергоб’єктів. Ми подбали про фізичний захист теплоелектростанцій. Він хоч і не захистить від атак, але мінімізує їх масштаби і наслідки.
Тож великі надії покладаємо на "превентивну" міць української протиповітряної оборони. Тішить те, що наші Повітряні сили велику увагу приділяють захисту енергетичної інфраструктури та орендують для цих цілей додаткові системи ППО у наших міжнародних партнерів.
Криза – це можливість
Для стабільної роботи ТЕС ми мусимо забезпечувати їх власним вугіллям. А це вугілля має хтось видобувати.
Зараз майже кожен четвертий шахтар "ДТЕК Енерго" змінив вугільні лави на лави ЗСУ. Нині вони несуть службу, захищаючи Україну. Але потреба в вугіллі нікуди не зникла.
Тому замість працівників, які пішли на захист країни, ми активно залучаємо переселенців, змушених виїхати з рідних міст через війну. Таких вже понад три тисячі. Більшість з них не мали шахтарської спеціальності та пройшли перенавчання на виробництві. Серед нових працівників чимало молодих людей, які знайшли своє перше робоче місце саме на українських шахтах, та шахтарів-ветеранів 45+, що до цього вже перебували на заслуженому відпочинку.
Жінки в шахтах
"Ми можемо зробити це!". Саме таку назву мав відомий американський агітаційний плакат часів Другої світової війни. На ньому "Клепальниця Розі" закликала американських домогосподарок до роботи на виробництвах.
В умовах нинішньої російсько-української війни, щоб підтримати шахти та замінити чоловіків, які пішли на фронт, наші жінки зголосилися спуститись під землю.
Вони працюють на допоміжних роботах, що не передбачають фізичного навантаження. Як і в часи Другої світової війни, жінки знов посилюють виробництво та надихають тримати удар.
Зміна традиційних постачальників
Війна зруйнувала нашу сталу логістику. Тому ми були змушені переглядати наші процеси з постачання. Адже промислові регіони країни зараз – майже лінія фронту. Значні виробництва пошкоджені, знищені чи зупинились. Але шахти потребують постійних поставок обладнання, матеріалів, запчастин.
Врешті-решт пазл "шахта-постачальники" довелося складати наново. Десь закупили обладнання та навчились робити необхідне самотужки.
Наші машинобудівні потужності, що забезпечують потреби шахтарів в обладнанні, були серед перших, хто в перші місяці війни релокували виробництво в безпечніші регіони.
Довелося відшукувати й нових постачальників за кордоном.
Генератори для шахт і ТЕС
Перебої з електроенергією критично впливають на роботу шахт та безпеку шахтарів. Шахті потрібна електрика, як людині повітря. Від неї залежить робота обладнання, відкачка води, щоб не заважала роботі, але головне – провітрювання, щоб люди мали чим дихати під землею.
Коли зникає світло, ми маємо евакуювати з-під землі по 300-400 людей з кожної шахти та підтримати життєдіяльність підприємства.
Допомогла закупка понад двох сотень потужних генераторів. Цієї зими вони слугуватимуть для шахт і ТЕС резервними джерелами живлення.
Концентрація збагачувальних потужностей
Паливо, яким забезпечуються наші ТЕС, має бути найвищого ґатунку. Тому рядове вугілля потребує видалення негорючих домішок – в цьому і полягає процес збагачення. До війни ми працювали і зі своїми, і з зовнішніми підприємствами. Але, враховуючи те, що багато збагачувальних фабрик розташовані на сході, і логістика мала ризики, довелося збільшити потужності наших власних підприємств. Вже у 2023 році ми наростили їх на одній з наших фабрик в 1,5 раза, щоб постачати на ТЕС паливо потрібної якості.
Замість епілогу
Зараз ніхто не може стовідсотково спрогнозувати, якою буде ця зима. На це впливатимуть багато факторів, починаючи від погодних умов і закінчуючи масштабами ворожих атак.
Проте, впевнений, що набутий у боротьбі на енергетичному фронті досвід та надлюдські зусилля енергетиків та військових при підготовці до нового сезону, не дозволять ворогу і цього разу реалізувати свої наміри занурити Україну у темряву.
Не вдалося 23 листопада, не вдалося згодом, не вдасться і зараз.
Вірте в енергетиків, вірте в ЗСУ, вірте в нашу Перемогу!
Подписывайтесь на наш канал в Telegram! Новости политики - https://t.me/politinform_net
