Вірусові до кордонів байдуже. Світ ніколи не бачив епідемії, яка поширювалася б настільки швидко, як Covid-19. Вистачило якихось трьох місяців, аби полум”я, що зайнялося в китайській провінції Вухань, перекинулося на Європу та Сполучені Штати. Принагідно згадаємо, що попередня велика епідемія ГРВІ, що 2003 року розпочалася так само з Китаю, заторкнула лише три десятки країн. 80% хворих були з Азії, пише для "Тижня" Ален Гіймоль
Але нинішній Китай – не той, що був 17 років тому. У 2003-му на нього припадало лише 4,2% світового ВВП, його позиціонували як шосту економічну потугу світу. Сьогодні КНР перекриває 16,3% світового ВВП, це – економічний гігант, друга світова потуга. За цей час кількість китайських туристів збільшилася вдесятеро, Китай став найбільшим експортером у світі (2003 року він посідав четверту позицію).
Провідні шляхи, якими Covid-19 поширився в цілому світі – це великі осі економічних обмінів. Блискавичне поширення вірусу унаочнило, як щільно все на планеті сполучається між собою, наскільки глобалізація стала реальністю. Водночас епідемія цю взаємозалежну модель випробує, по ходу виявляючи глибину нашої залежності від КНР.
Читайте також: Ліберальна демократія постала перед найважчою екзистенційною кризою з 1945 року
У перші дні вибуху хвороби європейці бідкалися, що через неї не дістануть, можливо, найновішу версію iPhone – адже переважну більшість мобільних телефонів, зокрема й під маркою Apple, виготовляють у Китаї. Згодом, із поширенням епідемії, європейці змушені були усвідомити набагато неприємніші моменти: саме Китай є нині провідним виробником хірургічних масок, якими послуговуються в західних країнах, а також – медичних халатів для лікарень, захисних окулярів… Останні кілька тижнів показали світові, як у гонитві за масками керівники європейських держав вдавалися до відвертої та деструктивної конкуренції між собою.
Епідемія виявила ще невтішнішу реальність: Китай продукує основну масу реагентів для виробництва тестів на коронавірус, а також – активних речовин для ліків, або субстанцій із терапевтичним ефектом. Більшість великих європейських фармацевтичних лабораторій, задля економії, купують у Китаї 80% молекул, які використовують для виготовлення своєї продукції.
Отже, перший урок цієї епідемії полягає в тому, що європейські країни мусять подбати про запаси масок і медичних халатів. Другий висновок: настав час повернути в Європу певну кількість стратегічного виробництва. Мова, насамперед, про ліки. Європейський Союз не мусить відмовлятися від можливості самостійно виготовляти молекули, необхідні для медикаментозного лікування. Можна закластися, що питання певної кількості електронних компонентів невдовзі постане також. Давніше європейські фірми вийшли із цього сектору.
Пандемія лише загострила питання майбутнього глобалізації, що вже стояли на порядку денному не перший рік. 2016-го критика цієї моделі привела до влади у Сполучених Штатах Дональда Трампа. Щойно здобувши президентські повноваження, він встановив високі податки на китайський імпорт, аби врівноважити торгівельний обіг.
Читайте також: Стара платівка: Китай бреше про боротьбу з епідемією за схемою російської пропаганди
На жаль для нього, митні бар’єри виявилися неефективними, щоб захиститися від Covid-19. Сьогодні у США крива безробіття повзе вгору, і може статися, що президент, який розпочав комерційну війну з Китаєм, змушений буде відійти від влади через вірус, що потрапив на його землю саме з Піднебесної. Але по суті неважливо, якою буде Трампова доля. Із ним чи без нього, взаємини західних держав із Китаєм стануть одним із визначальних параметрів найближчого майбутнього. Криза тільки пришвидчила усвідомлення цієї неминучості в Європі та в Америці.
Про припинення міжнародних обмінів не йдеться. Розвиток міждержавних кооперації та комерції залишається важливим фактором мирного співіснування та взаємовигідного збагачення. Проте обмін мусить бути збалансованим. Зовсім не факт, що Китай під керівництвом Сі Цзіньпіна налаштований саме на таку перспективу: КНР жорстко захищає свій внутрішній ринок і вже культивує реваншистський дискурс щодо західних країн.
Що б не сталося, період, що настане після приборкання епідемії, мусить сформувати попит на повернення частини виробництва на європейські землі. Цілком може бути, що частина підприємств розміститься у Східній і Центральній Європі. Для України відчиняється вікно можливостей, якщо вона зуміє зацікавити іноземних інвесторів. Для цього вона вже має чимало очевидних козирів: кваліфіковане й освічене населення, транспортні інфраструктури, привабливий рівень заробітної плати, угода про асоціацію з ЄС, що дає змогу постати стабільним партнером Євросоюзу. Чого бракує, також добре відомо: дієвого судочинства, прозорих правил, відсторонення від управління процесами активних і настирних хабарників… Що швидше це буде зроблено, то більше шансів, що Україна зможе скористатися з перезапуску світової економіки з вигодою для себе.
