Ми хочемо стати справді інноваційною країною. Запускати стартапи, мати власних єдинорогів і створювати якісний унікальний продукт, пише Олександр Борняков в блозі для НВ.
Як це зробити, коли наші університети продовжують випускати неготових до роботи в комерційних компаніях фахівців і забирати у них по п'ять років життя, коли все необхідне ті можуть отримати максимум за три?
Навчальна програма для IТ
Наша освіта для IТ-фахівців безнадійно відстає від світу. Для цього є дві причини: застарілі підходи до розробки програм і спеціальностей, а також надмірна регульованість університетів.
Затвердження кожної можливої спеціальності або навчальної програми може тривати роками. А що таке декілька років в ІТ? Технологія за цей час може народитися, злетіти, змінитися і часом навіть померти. І якраз на останньому етапі вони затвердять її як частину навчальної програми для ІТ-фахівців.
Читайте також: Время "Ч" для высшего образования
Звісно, ретельно контролювати програми університетів необхідно. Тому що без них студентів можна навчити і тому, що Путін наш друг, а щеплення є шкідливими. Але це все треба робити швидше.
Університети і розробники навчальних програм повинні моніторити ринок, працювати з компаніями та університетами, дізнаючись, які саме професії мають попит в країні.
Ще одна перешкода для розвитку нашої технологічної індустрії – класифікатор професій. У більшості розвинених країн університети надають мінімальний набір обов'язкових предметів за різними напрямками і можливість студенту самому формувати власні експертизи.
В результаті після випуску виходять такі професіонали, як Data scientists з релевантним набором навичок і знань.
В Україні, наприклад, в одному зі столичних університетів, є кафедра, яка займається ІТ. Але випускники не можуть називатися фахівцями з ІТ або інтернету речей. В Україні немає такої спеціальності. Ти не можеш використовувати безліч спеціальностей, тому що їх офіційно немає.
Наприклад, у нас офіційно відсутній Data scientist. Зате класифікатор професій за 2019 пропонує такі спеціальності, як оператор комп'ютерного набору та оператор з введення даних в електронно-обчислювальні машини.
Що з цим робити? Скасувати. Нові професії виникають щорічно, а величезна державна машина не тільки не намагається переглянути список професій в країні, а й гальмує розвиток студентів, які хочуть і можуть швидко адаптуватися до змін.
Окреме питання – зарегульованість університетів. А їх гнучкість тут є ключовим аспектом.
ІТ-фахівці не зобов'язані просиджувати 4-5 років в університеті, щоб отримати необхідні знання, тому, можливо, термін навчання можна було б скоротити. Скажімо, до трьох років, щоб після них людина могла отримати повноцінну освіту.
Не варто прив'язувати студента до академічних груп, – треба надати мінімальний набір необхідних предметів і право вибирати інші. Незалежно від порядку – вивчив, здав і вийшов на ринок з унікальним поєднанням знань і навичок. За теперішніх умов життя IТ-індустрії це необхідно.
Університет від айтішників для айтішників
На те, щоб величезна державна освітня машина почала рух, потрібен час. Але є рішення, які можуть поліпшити ситуацію протягом року. Є дві речі, з яких можна розпочати.
Раніше в Міністерстві освіти вже заявляли, що настав час закрити неефективні виші. На базі одного з них можна створити новий, регульований IТ-спільнотою за підтримки держави.
Цей університет надаватиме освіту за спеціальностями у сфері Computer Science & Engineering за сертифікованими і рекомендованими програмами Європейської бізнес-асоціації та IТ-Ukraine. Він може стати першим публічно-приватним навчальним закладом, який підтримують провідні компанії України.
Навчання дозволить працювати за системою кредитів, без академічних груп. Студент зможе самостійно визначати, які і скільки предметів за семестр він готовий здати. У нього буде можливість практикуватися в партнерських компаніях. Водночас виш зможе випускати не кодерів, а повноцінних інженерів.
Тут також знадобиться підтримка держави, але тільки частково. Крім приміщення, потрібно спрощення ліцензійних умов для нерегульованих спеціальностей, зокрема в ІТ, і законодавча база для роботи за контрактом без необхідності працевлаштування – для співробітників вишів.
Ще один шлях – збільшити кількість потрібних ринку фахівців: перевчити людей, які зараз перебувають на обліку в центрах зайнятості.
На сьогодні в Україні майже 280 тис. офіційно зареєстрованих безробітних. Стандартна практика центрів зайнятості, які з ними працюють, – перенавчати людей на інші, за логікою актуальні, спеціальності, щоб люди могли знайти собі нову роботу. І на перенавчання у Центрів зайнятості є певний бюджет.
Але і тут їх відправляють на десятки дивних курсів на кшталт плодоовочівників. Водночас у нас є до 40 тис. незаповнених вакансій в ІТ-компаніях, які зацікавлені в навчанні потрібних їм фахівців.
Читайте також: Які зміни чекає українська медична освіта та для чого це потрібно
Рішення може виглядати таким чином: IТ-компанії формують попит, повідомляють ЦЗ та IТ-академії, які фахівці їм потрібні; IТ-академії, своєю чергою, переглядають, кого з цих фахівців вони можуть підготувати і максимально знижують вартість такого навчання; служба зайнятості віддає свій бюджет на підготовку людей, які перебувають у неї на обліку як безробітні і можуть перевчитися на IТ-фахівця.
Чи підходить людина – може визначити спеціальний тест. Нейронна мережа аналізує, яку спеціальність краще вибрати людині. До речі, вона вже існує, і ІТ-асоціація готова її безкоштовно передати Центрам зайнятості.
Якщо бюджету ЦЗ недостатньо на ту кількість людей, яка проходить на програму, – ІТ-компанії доплачують різницю. Таким чином компанія отримує на 100% підготовленого фахівця, ІТ-академії отримують 100% замовлення на навчання та оплату, ЦЗ предметно витрачає гроші на підготовку айтішників, а не невідомо кого. І все це разом має соціальний ефект. Тому що ми перенавчаємо людей і надаємо їм високооплачувану роботу.
Так, у такого плану є обмеження. Наприклад, ІТ-компанія може підписувати з учасниками окремий договір і після випуску за 3-4 місяці вони мають відпрацювати надані для навчання кошти.
Крім того, вона релевантна передусім для великих міст – Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпро. Це не означає, що людям з іншої частини країни програма недоступна, але переїжджати доведеться. В результаті на початку перевчити вдасться в кращому випадку кілька тисяч осіб. Але це все одно хороший старт.
Ми вже давно визнали як факт, що наші освітні програми не встигають за розвитком технологій у світі. Але сьогодні це розуміння призводить тільки до того, що люди, які хочуть отримати актуальні знання, їдуть з України вже на етапі вибору університету, адже в тій же Німеччині навчання безкоштовне, а результат – набагато кращий.
Якщо ми хочемо розвивати економіку й утримати майбутніх фахівців – нам варто встигати за ними, а не гальмувати.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
