Олександр Лукашенко щосили намагається показати перед білорусами й усім світом, що він є потужним геополітичним гравцем, якого поважають і перед яким схиляються великі держави
Так, 1 вересня в Барановичах Лукашенко, за словами офіційної інформагенції БЕЛТА, заявив, що, мовляв, буваліші (в оригіналі – "матерые") країни розуміють, що з Білоруссю не варто задиратися, адже вона може закрити кордони під Брестом і Гродном, і німецькі вантажі не зможуть так легко потрапити на Схід. Тому, сказав Лукашенко, слабкішим країнам Балтії дали команду виступити проти Білорусі (цитую мовою оригіналу): "Им дали команду "фас", они и вякнули из-под забора. Я так это и оцениваю".
"В. о. президента Білорусі", як його називають деякі медіа, наголосив, що країнам Балтії необхідно бути обережними з Білоруссю, адже їхні власні народи можуть сприйняти таке ставлення до сусідньої республіки неоднозначно: "Пусть они объяснят своим людям, как они так реформировали страну, что у них осталось меньше половины населения от того, что было в советские времена. Поэтому они пусть поаккуратнее накатывают на Лукашенко и Беларусь, потому что получат от своего народа так в зубы, что этих зубов не останется".
Якщо хтось і сумнівався, що Лукашенкові світогляд і мова є, м’яко кажучи, нецивілізованими, а його ментальність – це типова ментальність шпани, то після цих висловів сумніви у притомних людей мали би зникнути. Бодай тому, що за звичкою "бацька" збрехав, і збрехав масштабно.
Справді, Литва зазнала солідної депопуляції після відновлення незалежності (хоча народжуваність там і краща, ніж у середньому по ЄС) – за рахунок еміграції. Розмір падіння кількості населення такий – від 3,7 млн до 2,8 млн. Населення Латвії теж зменшилося – із 2,7 млн до 1,9 млн – також за рахунок низької народжуваності й еміграції, причому як на Схід, так і на Захід.
Читайте також: Клімкін: Виявляється, що Лукашенко неадекватний вже давно
В Естонії картина дещо краща: з 1991 року населення скоротилося з 1,6 млн до 1,3 млн. При цьому в країні у 2010-х роках є ознаки позитивної динаміки (число жителів країни зросло на 50 тисяч), а середня тривалість життя сягнула 77 років.
У Білорусі ж, де все начебто "благоденствує", кількість населення скоротилася з 10,2 млн (1991) до 9,5 млн (2010), а тривалість життя – 73 роки. Чи потрібні коментарі до цих цифр? Хіба в тому плані, що "давати в зуби" владі в разі серйозних претензій до неї народи країн Балтії мають змогу на кожних чергових чи позачергових виборах – на відміну від Білорусі…
Лукашенко заявив іще, що його режим проробляє відповіді на запроваджені санкції: "Мы не будем бороться за то, чтобы нас туда пустили. Мы просто экономически попробуем решить эту проблему. Говорят, это дороже будет для Беларуси (переорієнтувати вантажі з портів держав Балтії на Росію – С. Г.). Конечно, нам немножко будет не выгодно. Но мы же договориться можем с россиянами по тарифам, и они от объемов перевалки наших грузов все равно получат выгоду".
Забув до сказаного Лукашенко додати, чим він уже розплатився – визнанням "нашого общего отечества от Бреста до Владивостока". Ясна річ, зі столицею в Москві, куди вже, за повідомленнями мас-медіа, переїхав, щоб ходити в елітну школу, Миколка Лукашенко.
Але зауважмо інше – те, що мало хто зауважує. Попри все, Лукашенко має певні підстави публічно зневажати "грандів" європейської політики та ЄС у цілому. Всьому світові зрозуміло, що Лукашенко не міг би влаштувати масові репресії та висловлюватися так нахабно без підтримки Кремля. Власне, ця підтримка є незаперечним фактом.
Читайте також: Європейський високопосадовець припустився двох украй грубих помилок у заяві про Білорусь
І що ж заявляє в цій ситуації канцлерка Меркель? Що "Північний потік – 2" буде добудований, попри протидію США. Інакше кажучи, що Кремль отримає ще один потужний важіль упливу на внутрішньополітичну й економічну ситуацію в ЄС. І що ті країни Євросоюзу, які виступають проти цього "Потоку", нічого не варті.
А на додачу, що для "матерых стран" головне – вантажопотоки через Білорусь до Росії, а тому навіть гіпотетичне силове скинення диктаторського білоруського режиму неприпустиме (не випадково ж офіційні особи Західної Європи стільки за останні місяці наговорили про те, що головне – не допустити в Білорусі "українського сценарію"; який у біса "сценарій", коли йшлося, образно кажучи, про самочинне посполите рушення?). І що треба вести діалог "влади з народом" (на що Лукашенко відповідає, що такий діалог постійно ведеться, і що він особисто дав білорусам свободу…).
Отож, що б не робив білоруський диктатор – офіційні структури Євросоюзу лише апелюють до моралі та закликають його зупинитися. Ось зовсім свіже повідомлення. 2 вересня офіційний представник ЄС із міжнародних питань Петер Стано заявив: "Білоруська влада продовжує дуже небезпечні репресії проти мирних протестувальників, що є неприпустимим. Позиція ЄС не змінилася: ми повторюємо наші заклики припинити репресії і долучитися до діалогу з суспільством. Адже бажання та прагнення білорусів необхідно почути, обговорити і ставитися до них із повагою".
А ще Стано повідомив, що процес опрацювання нових санкцій проти білоруських чиновників, відповідальних за репресії, насильство, порушення прав людини та фальсифікацію президентських виборів, триває і має завершитися якомога швидше. Тобто – в найкращому разі – якраз до місяця від фальсифікації виборів, від початку масових протестів і не менш масових репресій…
Що тут скажеш? Маємо зайвий доказ існування вкрай забюрократизованого та неповороткого механізму діяльності Євросоюзу, його нездатності не словом, а ділом захищати гучно проголошені цінності Об’єднаної Європи. Realpolitik і небезкорислива дружба з Росією (точніше – "кремлівськими чекістами") роблять свою чорну справу. Тож із усього цього слід робити висновки, обстоюючи свої національні інтереси. Бо якби Ізраїль в останні десятиліття в усьому озирався на ЄС, він би вже давно припинив існування…
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
