Як російські спецслужби діють у західних країнах, і як їм протистояти?
Відповіді на ці питання мав дати довгоочікуваний звіт профільного Комітету з питань розвідки та національної безпеки британського парламенту, опублікований 21 липня.
Цей документ аналізує усі випадки російського втручання у внутрішні справи Британії та потенційні результати таких втручань.
Попри те, що багато фактів у звіті описано без подробиць, документ виявився досить показовим.
Адже після викладених фактів Росію ледь не вперше на офіційному рівні почали називати "ворожою державою".
Що ж "накопала" британська контррозвідка та які наслідки це матиме?
Три головні цілі спецслужб РФ
Як і очікувалося, звіт показав, що Британія за останні шість років витримала удар з усіх можливих фронтів та від усіх можливих інструментів шпигунської діяльності РФ.
Комітет розглянув декілька основних напрямів роботи російських шпигунів та їх посіпак: співпраця з російськими експатріантами в Британії, фінансування різноманітних антисистемних рухів, а також кіберзагрози.
За визначенням авторів доповіді, Російська Федерація вбачає у Великій Британії одну з основних цілей власної розвідувальної діяльності, а сама Росія неодноразово названа в доповіді "ворожою країною" – причому не просто rogue state (держава-порушник), як це було звично казати нашим західним партнерам з 2014 року, а напряму безапеляційно та чітко – hostile power).
За варіативністю підходів та задіяних організацій росіяни дійсно вражають.
Тут і прямі операції на кшталт отруєння у Солсбері, і спроби політичного підкупу від ФСБ, і робота з експатрійованими російськими олігархами в самій Британії.
Проте саме цей останній напрямок автори звіту найбільше згадували та аналізували.
Активність російських спецслужб відслідковується від голосування за незалежність Шотландії 2014 року (все почалося набагато раніше за Brexit, як виявилося). Автори звіту знайшли чіткі та прямі докази впливу РФ та використання брудних російських грошей.
Другою точкою дотику став сумнозвісний референдум за Brexit – проте тут, на жаль, "спіймати росіян на гарячому" не вдалося.
Третім актом роботи РФ з підриву демократичних процесів у Британії стали загальні парламентські вибори минулого року, на яких, завдяки перевазі консерваторів, Борис Джонсон зміг ще й здобути омріяне крісло прем’єра.
Гальмування від Бориса
Автори звіту також відзначають вельми цікаву різницю у підходах британців та американців до роботи із російським втручанням та російським впливом на їх демократичні процеси.
Як і у випадку із британським сусідом через океан – або, як його скромно називають самі британці, "через ставок", – чи не ключовим питанням була наявність прямого російського впливу на демократичні процеси у Сполученому Королівстві.
Особливо всіх хвилював Brexit – опоненти виходу Британії з Європейського Союзу свого часу доволі активно (якщо бути точним, у 2016-2017 роках) розвивали тему про невидиму руку Кремля в організації усього брексітівського задуму.
Проте в цьому голосуванні все не так очевидно, причому з якої сторони не подивитися.
Читайте також: Закриття Британії: як Лондон мінятиме свою імміграційну політику
У звіті офіційно заявляється, що авторам не вдалося знайти очевидні докази прямого втручання Російської Федерації та її агентів в перебіг референдуму, проте не тому, що їх не було – в поясненні зазначається, що ці докази не вдалося знайти через небажання керівників розвідувальних органів та вищих посадовців виконавчої влади займатися цим питанням чи приділяти йому належну увагу.
Таким чином навіть якщо росіян і можна було спіймати на гарячому в 2016 році, то тепер накопати такі само залізні докази вкрай важко.
Показово, що нинішній уряд Її Величності не дуже позитивно ставиться до можливості насолити росіянам.
Декілька разів з Даунінг стріт 10 вже приходили накази "пригальмувати" із розслідуванням.
Саме тому цю доповідь довелося чекати аж півтора роки, хоча готова вона була ще до загальних парламентських виборів.
Через це чиному прем'єру Борису Джонсону і його команді неодноразово закидали чи то співпрацю, чи то навіть корупційну змову з росіянами (як мінімум, з їх дешевими та доступними мільйонами на рахунках в британських банках).
На щастя, поки прем’єра можна звинуватити хіба що в лінощах та небажанні займатися справжнім та повноцінним розслідуванням втручання росіян.
Без прізвищ
Є в новій доповіді одна цікава особливість, і, чесно кажучи, якраз вона доволі сильно псує загальне позитивне враження від документу.
Чи то з обережності, чи то від нестачі інформації, але британські парламентарі та експерти не називають прізвищ – на сторінках документу фігурують анонімні "російські олігархи", "російські агенти" та "російські політики".
Проте це не той випадок, коли потрібно зневіритися.
Не будемо забувати, що британська державна машина, а особливо розвідувальні структури, працюють надзвичайно професійно.
Найвірогідніше, що всі імена, контакти та суміжні дані в доповіді підпали під категорію секретної інформації, яка доступна лише особам, безпосередньо залученим до прийняття рішень в контексті національної безпеки.
Читайте також: Россия пытается выкрасть секретные разработки британской вакцины от коронавируса – The Independent
Тому те, що британські розвідники та політики не кажуть пресі, кого саме вони спіймали на гарячому, ще не означає, що цих людей не знайдуть.
Окрім того, винних треба шукати не лише у промерзлій російській тайзі – можливо, хтось і в самій Британії провадив небезпечну для королівства діяльність.
Незважаючи на те, що Даунінг стріт 10 вже неодноразово заявляла про детальне та точне відслідковування дійсних та потенційних російських дій проти британської демократії протягом усього процесу референдуму, представники Комітету з питань розвідки та національної безпеки не ймуть цьому віри.
За їх словами, в багатьох випадках мало місце банальне нехтування своїми обов'язками чи небажання займатися такими розслідуваннями.
Звісно, то було за часів позаминулої адміністрації, і за час самого Brexit встигло багато що змінитися, але якщо справа стосується національної безпеки Сполученого Королівства, то просто так цю тему не забудуть.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
